Павло Глазовий – Аристократи: Вірш

Йде дівиця вздовж по вулиці
І людей не поміча.
До грудей у неї тулиться
Дурнооке собача.
А назустріч сонно шваркає
Друг дівиці Боб Капшук.
Затягнувся він цигаркою
Та собаці в очі — хук!
— Ти дивися,— каже,— кривиться.
Відвертається, ти глянь,
Як на мене злобно дивиться…—
Діва каже: — Перестань!
От якби ти був собакою,
А тобі якесь мурло
В ніс коптило цигарякою —
Тобі б весело було?

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Глазовий – Аристократи":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Глазовий – Аристократи: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.