Якось піп ходив по ринку,
Видивлявся дешевинку.
Раптом глип: іде Балда,
Гордовито погляда.
Піп його до себе кличе,
П’ятака у руку тиче:
— Рад, що я тебе знайшов.
Йди до мене в найми знов. —
А Балда відповіда:
— Ех ти, попе-борода!
Я ж недавно, перед святом
Став ученим кандидатом,
Вже друкується в друкарні
Мій великий реферат
«Як чортам чортів давати
І дурити чортенят».
Звідсіля мораль гостренька,
Наче шило, вигляда:
У науці час від часу
Візьме й виткнеться Балда.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Панасове щастя
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Око за око
(Оцінок ще немає)