Павло Глазовий – Бобина: Вірш

Десь у клубі виступав
Лектор зі столиці.
Вчив людей, як піднести
Урожай пшениці.
Як з’ясована була
Істина остання,
Лектор звично запитав:
В кого є питання? —
До трибуни підійшла
Тітка Василина.
Ви, пожалуста, скажіть,
Що це за бобина. —
Взяв бобину вчений муж,
Довго роздивлявся
І подумав: «От улип,
От тобі й попався…»
Витер хусточкою злак,
В рот до зуба суне,
Раз куснув, а потім ще
Та убік як плюне!
— Що за витівки такі! —
Грім на тітку мече. —
Що ви тичете мені?
Це ж драже овече. —
Тітка дивиться в лице,
Сміх її аж трусить:
— Що то вчений чоловік!
Що не дай — розкусить…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Глазовий – Бобина":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Глазовий – Бобина: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.