Надто чваниться собою
Стильний хлопець Льовка.
Борода стирчить у нього,
Наче шерсть у вовка.
Ви согласні,— запитав він
Тітоньку Улиту,—
Щоб узяв я у супруги Вашу Маргариту?
— Ти їй, Льовко, не до пари,—
Відказала ненька. —
Ти худий, а Маргарита
Повна і кругленька.
— То неважно,— мовив гордо
Льовка з бородою. —
Я її в чотири щоти
Сдєлаю худою.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Орбіта
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Найкраща мова
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)