Дочка губи помадою увечері маже.
Мати дивиться на неї і сердито каже:
— Он сусідка всюди дзвонить, що ти, дурнувата,
Вчора в сквері цілувала прилюдно солдата.—
А дочка: — Нехай не бреше та сліпа мегера,
Бо я в сквері цілувала якраз офіцера.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Богомолець
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Верхоглядство
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)