Вдарив батько спересердя хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав та й питає в нього:
— Тебе, татку, бив твій татко?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а татка твого били?
— Теж перепадало. —
І сказало хлопченятко, заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе хуліганські штучки.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Онучок
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Хитра макітра
(Оцінок ще немає)