Оточили ситі свині
Велике корито,
Їдять, сопуть
та хрумкають
Смачно, працьовито.
І підсвинок до корита
Радий би пролізти,
Але свині не пускають,
Не дають поїсти…
Поштовхався він позаду,
Відбіг до загати
І став свиней ненажерних
Гостро викривати:
– Дармоїди безсоромні!
Кендюхи! Барила!
Коли сором будуть знати
Чорні ваші рила?
І сказав своїм підлеглим
Головний кнуряка:
– Пустіть його до корита,
Нехай не патяка.
Розступились, пропустили
Крикуна малого.
Час минув –
і нині страшно
Глянути на нього:
Розжиріло, знахабніло –
Куди твоє діло!
Молоденьких поросяток
Десятьох заїло.
Так, буває, дехто правду
Чеше всім відкрито
Лиш для того, щоб пропхати
Рило у корито.
