Під ларьочком Гнат, Антон
І Омелько з ними
П’ють зелений самогон
Банками скляними.
Мимо них пройшов індус
В білому береті,
Що навчається у нас
В університеті.
Кібернетику вивча,
Інші дисципліни…
Недарма ж прибув до нас
З іншої країни.
До ларка він підійшов,
Попросив з поклоном
Півчарчини коньяку
І заїв лимоном.
— От слабак!
Хіба ж так п’ють? —
Гнат Омелька смика.
А Омелько: — Що ти хоч?
То ж людина дика…
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Христина обнова
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Профілактика
(Оцінок ще немає)