Підмостивши під щоку шапку й рукавиці,
У вагоні дядько спав на вузькій полиці.
Раптом поїзд загарчав і спинився в полі.
Із полиці дядько бух! Опинився долі.
Встав з підлоги, у вікно пильно подивився
— От так гепнувся, — сказав, — аж состав спинився!
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Впертий лектор
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Давня звичка
(Оцінок ще немає)