Ледаченького онука поучає дід:
— Уставать раніше треба, довго спать не слід.
Чув я притчу: встав раненько добрий молодець,
Вийшов з хати, на дорозі бачить гаманець.
— Що ж було,— онук питає,— в тому гаманці?
— Звісно, що. Були там гроші, три карбованці.
— Ну, а далі,— внук питає,— далі що було?
— Молодець купив у лавці ковбаси кіло.— Внук розплакався:
— Я буду іще довше спать. Ковбасу за чужі гроші соромно куплять…
- Наступний вірш → Євген Гребінка – Варена
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Козарлюга
(1 оцінок, середнє: 2,00 із 5)