Тільки літо почалося,
У село Кислиці
Прибув доктор дуже вчений
З самої столиці.
Найняв собі півхатини
В ветхої бабусі.
Щось там пише, метикує.
Тихо, як у вусі.
Раз він чує серед ночі:
— Ой дохторе-синку!
Свиня моя захворіла,
Рятуй мою свинку! —
Доктор з ліжка підхопився.
— Що там за рахуба?
Я ж не доктор медицини,
Я філософ, люба.
— То нічого,— застогнала
Стара печериця.—
Для свині не треба кращих,
І такий годиться.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Дворянські штучки
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Деформація
(Оцінок ще немає)