В одній крамниці покупець вчинив велику бучу:
— Навіщо ви продаєте цю ковбасу смердючу?
— Та що ви? Свіжа ковбаса.
— То значить, м’ясо з духом!
— І м’ясо свіже.
— Значить, ви Усі з поганим нюхом.—
Крикун директора гука, крикун парторга кличе.
Прийшов директор.— В чому річ, шановний чоловіче?
— У вас несвіжа ковбаса. У вас і м’ясо з духом.
І сир смердить. І взагалі, ви всі з поганим нюхом.—
Нюхнув директор і сказав:
— Це справді дивне діло,
Бо поки вас тут не було, нічого не смерділо.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Друзі по нещастю
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Едуардик
(Оцінок ще немає)