— Моя лапко, моя квітко,
Лебідонько біла!
Я так хочу, щоб ти близько
Біля мене сіла.
Погладь мені голівоньку,
Моя манюпулька.
Вона гладить і питає:
— А що це за гулька?
— Це ж ти вчора, моя лапко,
Голубонько мила,
Мені гульку п’яненькому
Шваброю набила.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Думка глядача
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Екскурсія
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)