Павло Глазовий – Друзі по нещастю: Вірш

— От біда,— говорить хворий зі сльозою в оці.—
Сьомий рік пече і ріже тут, у лівім боці.
Походив я по лікарнях, був і в професури.
Ні пілюлі не рятують, ані процедури.
Був у знахарки. Сказала, щоб узяв перчину,
З’їв з гірчицею і випив ложку керосину.
Лікар дивиться сердито, непідробно злиться.
— Їсти перець з керосином? Це ж така дурниця.—
Хворий вперся.— Всі ви мудрі, все вам зрозуміло.
Не такої заспівали б, якби вам боліло.
А чому б і не послухать? Чом не взять перчину
Та з гірчицею не випить ложку керосину?
— Ну то й пийте,— каже лікар.— Поможи вам боже.
Інтересно буде знати, чи воно поможе.
І у мене в боці ріже. Лізуть очі з лоба,
А не можу зрозуміти, що це за хвороба.