Сиджу я у залі та й думку гадаю:
«Чому не співак я? Чому не співаю?
Чому мені голосу, боже, не дав?
Я вивчив би пісню, і довго б співав
Одну і ту ж саму у кожнім концерті,
Й не знав би мороки до самої смерті».
Як отаке рівноправ’я, то ну його к бісу!
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Дільба
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Дружна сімейка
(Оцінок ще немає)