Якось баба каже Генці, рідному онуку:
— Ти з дівчатами вітатись перестань за руку.
То ж негарно: зустрічаєш дівчину знайвму
Й тиснеш руку, мов якомусь боцману морському.
Ми подібного нічого в юності не знали.
Юнаки колись дівчатам руки цілували.
Генка витріщивсь на бабу: — Цілувати ручки?!
Не травіть мені баланди про дворянські штучки.
Що я, бабо, впав із неба чи зірвався з вишки,
Щоб облизувати лапи в кожної чувишки?
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Гнат Підсака
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Доктор на дачі
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)