Просить дядько в ресторані:
— Принесіть котлету. —
А йому офіціантка
Тихо каже: — Нєту.
— То давайте хоч салату
Або вінегрету. —
А йому офіціантка
Знову каже: — Нєту. —
Дядько дивиться на дівку,
Як на поторочу.
— Зарядила: “нєту, нєту”…
А я їсти хочу. —
Дівка стала руки в боки,
В’їдливо питає:
— А хіба ви наїстеся,
Як скажу немає?
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Дуєль
- Попередній вірш → Павло Глазовий – А трьох
(Оцінок ще немає)