Павло Глазовий – Екскурсія: Вірш

Дід Терешко із села прикотив у Київ.
Подивитися метро він давненько мріяв.
Увійшов, немов у храм, в станцію чудову.
— Де тут каса? — запитав дівчину бідову.
Та сказала: — Біля кас черга довгувата.
Якщо маєте дрібні, йдіть до автомата.—
Дід Терешко в гаманці покопавсь хвилину,
Три копійки й ще одну кинув у щілину
Та й намірився іти, сміло ставить ногу.
Тут як грюкне автомат! Перекрив дорогу.
Дід злякався не на жарт.
— Тьху, лиха личина!
— Що ж ви робите? — кричить дідові дівчина.—
Чи ви бачите в житті вперше автомати?
У щілину п’ятака треба опускати.
Дід поїздив на метро. Повернувсь додому.
Дуже довго диво те снилося старому.
Він розказував усім:
— Як там інтересно!
Під землею поїзди… Всюди розчудесно.
Не сподобались мені тільки автомати:
За копійку можуть вам ноги поламати.