Павло Глазовий – Еволюція: Вірш

В зоопарку батька
Запитав хлопчина:
Чи то правда, що від мавпи
– Походить людина?
— Правда,— мовив батько. —
Наука доводить,
Що людина, безперечно,
Від мавпи походить.
— То чому ж ці мавпи
Сильно так відстали?
Чом людьми ще й досі
Справжніми не стали? —
Батько вуса гладить,
Весело сміється:
— Таке, синку, й людям
Не всім удається.

Аналіз байки “Еволюція” Глазового

Павло Глазовий, молодість якого припадала на часи Другої світової війни, бачив багато родинних трагедій, знав ціну родині й написав великий цикл добрих гумористичних замальовок, у яких були зображені діалоги й ситуації за участі кількох членів однієї сімʼї. Байка «Еволюція» належить саме до таких творів.

Головна ідея твору ‒ схвалення родинного виховання змалечку і засудження людей, моральні якості яких змушують сумніватися, що вони дійсно люди.

У творі зображується сімейний похід до зоопарку. При цьому помітно кілька важливих нюансів:

• Хлопчик іде до зоопарку не з вчителькою і класом, не з бабусею чи дідусем, а з батьком (як ми памʼятаємо, у повоєнні часи це було доступно не для всіх);
• Під час розваг обговорюють не тільки зовнішність чи поведінку тварин, але й наукові теорії;
• Тато користується нагодою і використовує момент для виховання моральних якостей.

У творі відсутній конфлікт, обидва персонажі є позитивними. Легкими майстерними штрихами поет вимальовує образи і батька і сина. Син ‒ допитливий, з критичним розумом, намагається перевірити інформацію, яку він вже вчув від інших людей, з телевізора, книги чи від вчительки. Батько ‒ відповідальний, з яскраво вираженим почуттям гумору, проте його гумор іронічний і ненавʼязливий, він не вказує ніяких конкретних персон, яких може стосуватися його ущиплива фраза, а підштовхує сина до того, щоб він сам порівнював мавпу та людину й зробив висновки, як справжня людина відрізняється від тих, хто на людину схожий лише візуально. Батько освічений і у своїй відповіді посилається на наукові дослідження, а не на чутки, здогадки, легенди тощо. Цікавим є жест батька, яким він гладить вуса ‒ очевидно, що вуса для такого мають бути шикарні, тому мова йде не про молодика, а про зрілого чоловіка з життєвим досвідом, найімовірніше ‒ українця, адже такі вуса саме серед українців здавна були популярними.

У байці використані такі художні засоби:

• Протиставлення ‒ людина протиставлена мавпі;
• Епітет ‒ «людьми справжніми». У байці є лише один епітет, проте він несе ключове змістове навантаження;
• Використання зменшувально-пестливої лексики ‒ «хлопчина», «синку»;
• Інверсія ‒ «запитав хлопчина», «походить людина».

Остання фраза байки є її мораллю і фактично делікатно пропонує читачу замислитися над тим, чи відповідає він і його дії високому званню справжньої людини.