Як колись дівчат кохали! А тримали як фасон!
Тільки зорі заблищали, вийде діва на балкон.
До балкона причалапа з мандоліною чувак,
Цілу ніч по струнах дряпа і співа, скажімо, так:
— Скинь мантилью, ангел милый,
И явись, как яркий день.
Сквозь чугунные перилы
Ножку дивную продень! —
А тепер, коли навколо все пірне в глибокий сон,
Стильна діва радіолу витягає на балкон
І до того гучно грає! Аж гуде увесь район.
А внизу проходить Жора і гукає на ходу:
— Приготуй бутилку, Лора, завтра ввечері зайду!
