Павло Глазовий – Гнат Підсака: Вірш

Йшов начальник полювати. Ззаду Гнат Підсака
Все мисливське причандалля тяг, немов коняка.
Раптом бачать — над рікою мчиться кабанюка,
Ікла виставив зловісно і скажено хрюка.
Гнат Підсака з переляку як пальне по ньому!
Впав кабан і покотився по льоду слизькому.
— Ну й брудний,— сказав начальник.—
Тільки що з болота.—
Гнат Підсака теж скривився: — Фе, яка гидота!
— А проте,— сказав начальник,—
Тут сальця чимало.—
Гнат Підсака аж підскочив: — Та яке ще сало! —
Позирнув начальник скоса: — Ти свій розум маєш?
Похвалю— і ти похвалиш, вилаю — й ти лаєш.
— Так інакше ж і не можна,— відповів Підсака.— –
Мій начальник — ви, шановний, а не ця свиняка.