Павло Глазовий – Горошинка: Вірш

— Чом це так воно виходить? — запитав Петра Андрій.—
Никодим он тридцять років на роботі керівній:
То інспектор, то директор, То керуючий, то зав.
А чому ж це я в начальство ще ні разу не попав?
— Поясню,— Петро всміхнувся.— Ти дивуєшся дарма.
Справа в тому, що у тебе горошиночки нема.
Попроси в дочки люстерко, обдивися свій язик.
Він у тебе невертлявий і товстий, як черевик.
А язик у Никодима має форму не таку.
Він легкий, як горошинка в міліцейському свистку.
Никодим перед начальством не сопе і не мовчить,
А щебече соловейком та цвіркунчиком сюрчить.
Язичок у нього в роті то танцює, то скака.
А тобі якраз бракує отакого язика.