— Я читала, — каже жінка,
В свіжому журналі:
В нас на душу припадає
По дві тонни сталі.
Чоловік зітхнув: — Спасибі,
Що сказала, пташко.
Буду знати, чому в мене
На душі так важко.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Вічна Україна
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Гуля
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)