Дяк попові молодому заявив: — Панотче,
Грішні ви, бо дуже кодло любите жіноче. —
Піп надуся: — Що за гріх тут? Я не розумію.
Зараз я про це спитаю пресвяту Марію. —
Став у церкві на коліна: — Скажи, божа мати,
Чи попові можна діло з женщинами мати? —
Дяк тим часом заховався за іконостасом.
— Ні, не можна! — крикнув звідти солоденьким гласом.
Піп подумав, що слова ті вимовив Христосик.
— Не туди ти, — каже, — синку, тикаєш свій носик.
Молочко ще не обсохло в тебе над губами.
Я запитую не в тебе, а в твоєї мами.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Дві поради
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Дубова ракета
(Оцінок ще немає)