Всі дивуються з Панька: як придбав він дачу?
— Я уміло,— каже той,— грошенята трачу.
Научився відкладать гроші помаленьку.
Хтось купує коньячок, я беру біленьку.
Хтось купує шоколад, я купую пончик.
Хтось сідає у літак, я — в твердий вагончик.
Хтось у Сочі на курорт виїжджа з сім’єю,
Я з дружиною удвох… Та й то не з своєю.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Осо
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Допитливий син
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)