Жив та був колись учений,
Що трудиться вмів.
Написав за вік недовгий
Тридцять п’ять томів.
Цим на славу і безсмертя
Заслужив права.
А тепер в науці часто
Навпаки бува:
Довго, нудно і марудно,
Все відклавши вбік,
Пишуть книжечку тоненьку
Тридцять чоловік.
І в усіх отих учених,
Аж у тридцяти,
Думки свіжої не можна
З ліхтарем знайти.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Балда
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Неправда
(Оцінок ще немає)