Жінка скаржиться сусідці, гудить чоловіка:
— Тільки й знає, що про рибу без кінця базіка.
Де він бродить? Може, ходить до якоїсь Христі,
Підшукав десь, безсоромний, рибоньку в намисті.
Іде кудить удосвіта, ні слова нікому,
А ввечері вертається впорожні додому.
— Як впорожні, не журіться, — сусідонька мовить. —
Ні з ким, значить, не злигався, справді рибу ловить.
- Наступний вірш → Галина Кирпа – Все позеленіє
- Попередній вірш → Олена Пчілка – Сусіди
(Оцінок ще немає)