Занедужав наш Омелько, кілька літ хворів.
Побував у кабінетах різних лікарів.
Пив навари і мікстури, порошки ковтав,
Доки висох, як тараня, аж зеленим став.
На дослідження в лікарню він недавно ліг.
Терапевт його оглянув з голови до ніг.
Всю історію хвороби пильно прочитав —
Скільки з’їв Омелько ліків, скільки поковтав.
Прочитав і довго думав: дати щось нове —
Порошки якісь, пілюлі? Чи нехай живе?
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Апостеріорі
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Вічна пам’ять
(Оцінок ще немає)