Батько дивиться у зошит.
— Двійка, двійка… Стид і страм!
Я, їй-право, побоявся б показать таке батькам.—
А Івасик-першокласник перед ним стоїть, як туз.
— А чого,— пита,— боятись? Я тобі не боягуз.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Ідеальна жінка
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Бублик з маком
(Оцінок ще немає)