Батько свого сина питає несміло:
— Так ти, синку, женишся?
— А це моє діло.
— Як же звати дівчину?
— Ну, припустим, Клава.
— Де ж вона працює?
— То її вже справа. —
Батько головою сивою хитає.
— Де ж ви жити будете? — лобура питає. —
Ти про це подумай, дорогий синочку.
Нам і так же тісно в нашому куточку. —
Син скривився гірко: — Дорогий папаша!
Де ви жити будете, то вже справа ваша.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Жалібний зять
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Красотульки
(Оцінок ще немає)