Коли у мене на могилі
Чудесний виросте будяк,
Хотів би я, щоб друзі милі
Про мене згадували так:
— Ти пам’ятаєш Глазового?
Невже забув? Це ж той Павло,
Який життя прожив для того,
Щоб людям весело було.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Залізне майно
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Мій Пегас
(2 оцінок, середнє: 3,00 із 5)