У суботу Никодим по подвір’ю ходить.
Випить хочеться йому, аж живіт підводить.
А в кишені лиш сірник та одна цигарка.
До копійки підмела жіночка Одарка.
Вийшла жінка на балкон, щось чіпля до шворок.
— Гей,— гукає Никодим,— кинь копійок сорок!
— Сам вернися та візьми. Невелика цяця!
Як я кину їх? Вони к бісу розлетяться…
— Тю!—лютує Никодим.— Завела балачку!
Я піймаю на льоту — загорни в троячку.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Колюче поле
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Мізантроп
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)