Павло Глазовий – Коли випить хочеться: Вірш

У суботу Никодим по подвір’ю ходить.
Випить хочеться йому, аж живіт підводить.
А в кишені лиш сірник та одна цигарка.
До копійки підмела жіночка Одарка.
Вийшла жінка на балкон, щось чіпля до шворок.
— Гей,— гукає Никодим,— кинь копійок сорок!
— Сам вернися та візьми. Невелика цяця!
Як я кину їх? Вони к бісу розлетяться…
— Тю!—лютує Никодим.— Завела балачку!
Я піймаю на льоту — загорни в троячку.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Глазовий – Коли випить хочеться":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Глазовий – Коли випить хочеться: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.