Комарика вчила мати:
— Знай, синочку, й пам’ятай:
На чиєму носі сядеш,
Тому й пісеньку співай.
А комарик тільки сів,
Тільки пісеньку завів
Та встромив свій хоботочок
В перенісся межи брів,
Як його по спинці ляп!
— І загинув Божий раб.
За що вбили комарика,
В баєчці питається.
А хіба ж по спинці гладять
Того, хто кусається?
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Кадра
- Попередній вірш → Павло Глазовий – В кого батько розумніший
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)