Прийшла в гості до невістки сердита свекруха.
Сидить, бурчить, набридає, як осіння муха:
— Ой невісточко, невдале у тебе дитятко.
Якесь воно вовкувате, нме, як телятко.
Вже ж йому десятий місяць, а ще не балака.
Даю йому копієчку, воно каже: кака..
А невістка відказує: — Чого ж дивуваться?
Хто вам тепер за копійку скаже, що ви цяця?
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Брехунець
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Казка
(Оцінок ще немає)