Павло Глазовий – Куца Фенька: Вірш

Десять літ финтила Фенька
В модній мініюбці,
Але пари підшукати
Не вдалось голубці.
І не знала Фенька бідна,
Як їй бути далі.
Та замітку прочитала
В свіжому журналі,
Що в столиці електронні
Є вже автомати,
Що дівкам допомагають
Женихів шукати.
Жвава Фенька найкоротшу
Одягла спідницю
І негайно полетіла
Літаком в столицю.
В інститут прибігла Фенька
Рано на світанку
І надряпала записку
На вузенькім бланку:
«Підшукай мені, машина,
Щоб жених був класний.
Представительний мужчина,
А не шкет нещасний.
Щоб імєл він чин солідний,
Персональну дачку,
Збереженій на книжці
И льогковую тачку.
Був неп ющий, некурящий
І до гроба вєрний.
В заключення сообщаю
Свій портрет примєрний.
В мене талія ізящна
І фігура стройна,
А за проче остальноє
Тоже я спокойна».
Розписалася під бланком,
Ще й черкнула риску.
Вклав учений у машину
Феньчину записку.
І дала машина Феньці
Відповідь куценьку:
«Представительний мужчина
Чхать хотів на Феньку!»