Хворий в лікаря зубного стогне і тремтить:
— Ой, боюся, не торкайтесь. Клятий зуб болить.
Ой, не можу. Ой, боюся! Просто струмом б’є… —
Лікар мовчки руки миє, спирт у склянку ллє.
— Нате випийте, будь ласка, щоб ваш страх минув. —
Хворий рвучко підхопився, жадібно ковтнув.
Виждав лікар та й питає: — Вже не мучить страх? —
Хворий лікаря до себе за халат притяг:
— А чого мені боятись? Ну скажи, чого?
Спробуй тільки доторкнутись до зуба мого!
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Кто шумєл
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Конкурс
(Оцінок ще немає)