Молоденький лікар вперше хворого прийма.
Розмовля баском солідним, щоки надима.
Хворий стогне: — Весь розбитий. Занепав чомусь. —
Лікар каже: — Зараз очі ваші подивлюсь. —
Оглядає і говорить: — Мало ви спите,
А, по-друге, ви багато, голубе, п’єте.
— А по-третє, — скрикнув хворий, — слухайте мене.
Не дивіться в праве око, бо воно скляне.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Кіндрат-акробат
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Лотерейка
(Оцінок ще немає)