— Ти, гуляко, — каже жінка, —
Поясни мені,
Про яку це ти Матильду
Згадував у сні?
А Макар їй: — Щось верзлося
Із дитячих літ.
Це козу так жартівливо
Називав наш дід.
Як прийшов Макар з роботи,
Натиснув дзвінок,
Відчинила не дружина,
А малий синок.
— Ой, татусю, стережися,
Буде знов гроза.
Мама взнала, де працює
Дідова коза.
- Наступний вірш → Іван Малкович – Послання до Т.
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Чотири дулі
(Оцінок ще немає)