— Живете ви з чоловіком
Ось уже десятий рік.
То чого ж вам розлучатись?
— Бо дурний мій чоловік.
— А тоді, коли йшли заміж,
Знали ви про це тоді?
— Ні, не знала, — каже жінка
И посміхається судді.
Чоловік підскочив з місця
Усього його трясе:
— Ви не слухайте, будь ласка.
Хай не бреше. Знала все!
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Чотири дулі
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Загадка
(Оцінок ще немає)