Іде вуйко Хрещатиком –
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
– А котра година?
Перехожі пробігають,
Позиркують скоса.
Той рукою відмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
– Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
– Дякую, шановні!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Істинний рибак
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Факти й аргументи
(Оцінок ще немає)