У квартирі завбуфетом
Дзенькнув телефон.
— Я вас слухаю, — хазяїн
Пробурчав крізь сон.
А із трубки голос чути:
— Якщо не секрет…
Чи збираєтесь ви скоро
Відчинять буфет?
— Тю! — обурився хазяїн.
Зараз глупа ніч.
А із трубки знову чути:
— Так у тім-то й річ.
Я у вашому буфеті
Під столом заснув,
А мене якийсь чудило
На замок замкнув…
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Весела Елла
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Мова і язик
(1 оцінок, середнє: 4,00 із 5)