— Ти, — говорить жінка Гнату, — доки оженився,
Забивать дівчатам баки здорово навчився.
Ох, орел був! Відзначався витівками злими.
Двох лишити примудрився з дітками малими.
А женився, то й змінився: восьмий рік минає,
Як живем з тобою в парі, а дітей немає… —
Гнат надувся. — Це не диво. Я читав у школі,
Що орли страшенно рідко плодяться в неволі.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Не проведеш Микиту
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Новина
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)