— Дістав я,— хвалиться Панас,-
Такий чудесний унітаз!
Блищить увесь, не треба й вази.
Узяв по блату просто з бази
У мене кращий туалет,
Ніж у сусіда кабінет.
Сусід збира макулатуру
Та дістає літературу,
Та все читає, аж опух.
З книжками сніда й обіда…
Панасе, годі про сусіда.
Ти молодець, а то — лопух.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Вибрики
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Де беруться діти
(Оцінок ще немає)