У саду у падишаха
Для закоханих сердець
Дивну пісню про кохання
Уночі співав співець.
Був і недруг там поетів,
Причаївся в темноті.
А слова лились, іскрились,
Наче зорі золоті:
«Я з кохання часто плачу.
В серці ти, одна лиш ти.
Вдалині когось побачу,
Зразу думаю: це ти…
— А коли осла побачиш? —
Пролунало з темноти.
— А тоді, — співець одвітив, —
Я подумаю: це ти!
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Пейзаж
- Попередній вірш → Левко Боровиковський – Смерть Пушкаря
(1 оцінок, середнє: 3,00 із 5)