На південному курорті, де шумить морська вода,
Молодий веселий лікар пацієнта огляда.
Пацієнт — мужчина дужий, літ приблизно, сорок п’ять,
А зігнувся і скривився, ноги в бідного болять.
Лікар щиро співчуває, каже: — Слухайте мене.
Щоб хворобу подолати, добрий настрій — головне.
Менше думайте про ноги. Це впливає як дурман.
З симпатичною вдовою заведіть у нас роман.
Чоловік ви одинокий. Це ж без риску, просто так.
Вірте, будете стрибати на танцюльках, як хлопчак.
— Ех, якби-то,— мовив хворий,— цей рецепт допомагав,
Я б давно вже вище будки телефонної стрибав.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Псевдоніми
- Попередній вірш → Павло Глазовий – У столичнім зоопарку