— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.
Дід журливо посміхнувся: — Давно вже немає. —
Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:
— Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Казка
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Заочна наука
(Оцінок ще немає)
Добре