Павло Глазовий – Руськомовний депутат: Вірш

Коли в Раді у Верховній
Руськомовний виступа,
Ви прислухайтесь, шановні,
Що він меле й теліпа.
– Без единого Союза
Далеко мы не уйдем.
Жить не сможем без России,
Неизбежно пропадем…
– Виступайте на державній! –
Із гальорки хтось гука.
– Перестаньте придираться! –
Чути з іншого кутка.
А йому ж державна мова
Непотрібна, зайва річ.
Йому рідна та, якою
Разговарівал Ілліч.
Проти вищого начальства
Він ніколи не ішов.
Що начальство ізрекало,
Те і він услід молов.
Не морочилась ніколи,
Твердолоба голова,
Українські чи російські
Ті начальницькі слова.
Буде три державні мови
Чи чотири, чи одна, –
Ні тієі, ні цієї
Він не знатиме й не зна.
І його не мучить совість,
І – сумління не гризе…
Тож послухайте терпляче,
Ще чого він наверзе.
– Мы от наших оппонентов
Разных слушаем речей,
А живут они поддержкой
Иностранных богачей.
Потому они им служат,
Что живут за ихний счет!
Зачекаймо ще хвилинку,
Доки він затулить рот.
Зачекаймо й запитаймо:
– А тепер повідай нам,
За який і чий рахунок
Ти живеш на світі сам?
Ти продуктів добру купу
Умегелюєш щодня.
Що ж у тебе – є корова,
Власні кури чи свиня?
Може, ти свиню зарізав
І насмажив ковбаси?
Може, з власного городу
Ти картопельку їси?
У народу від нестатків
Уривається терпець,
А у тебе на загривку
Ледь зійшовся комірець.
Ти Росію сильно любиш?
Безперечно, це не гріх,
Але хто ж тебе тримає,
Не пускає до своїх?
Залиши нам Україну,
Не тягни до росіян,
Можеш пупа надірвати,
Це ж тобі не чемодан.