Павло Глазовий – Садок: Вірш

Йдуть малята по панелі,
Невеселі і веселі,
Безтурботні і сумні
Громадяни дошкільні.
Йдуть по вулиці малята.
Як за качкою качата.
Все це плем’я молоде
Вихователька веде,
Розмальована, пихата,
По-моднячому патлата.
— Загорулько, ширше крок!
Що ти дивишся убок? —
А у того Загорулька
На губі кумедна булька.
— Ти, Мурашко, підтягнись,
Бо загубишся колись! —
А у того у Мурашка
Ззаду тягнеться підтяжка,
— Куперман, чого ти став?
Перестань ловити гав! —
А у того Купермана
За щокою — півкаштана…
Десь у сквері дама та
Сяде й книжечку чита
Нецікаво, монотонно.
Діткам нудно, діткам сонно.
Додивляються вони
Перебиті ранні сни.
І ростуть отак без ласки,
Без бабусиної казки,
Без родинного тепла.
Отакі-то, брат, діла.