— Стій, стрілятиму! — гукнув сторож на Мелашку,
А вона йому під ніс — отакенну пляшку!
Та й побігла геть з мішком. Їй тепер нічого,
Ну, а сторожа знайшли вранці ледь живого,
Видно, в пляшці тій була не проста водиця,
Якщо стрельнула вона краще, ніж рушниця.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Як Кузьму провчила жінка його мила
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Чому букви різні
(Оцінок ще немає)